Валюта виконання зобов’язання

Якщо валюта виконання зобов’язання вказана в іноземній валюті

Тоді питання. В якій валюті буде проводитись стягнення у випадку невиконання зобов’язання?  Дане питання є актуальним, так як значна частина кредитів отриманих за період 2007-2008 років в іноземній валюті ще не повернута, а судові спори тривають і по сьогодні.

Перш за все, слід звернутись до законодавства, а саме згідно з ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Стаття  533 ЦК України визначає, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Такими випадками є ст. 193, ч. 4 ст. 654 ЦК України, Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов’язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Натомість, судова практика щодо вирішення питання про стягнення коштів за зобов’язаннями визначеними в іноземній валюті йде різними шляхами. Насамперед законодавством розрізнено питання стягнення по зобов’язанням сторонами якого є фізичні та, або юридичні особи та зобов’язання, однією із сторін якого є банк та, або фінансова установа, які отримали ліцензію НБУ.

В першому випадку, коли сторонами правочину є фізичні та/або юридичні особи, жодна із сторін зобов’язання немає ліцензії НБУ, то  як зазначено у Постанові Верховного Суду  України від 2 липня 2014 року № 6-79цс14 відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов’язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання. Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст.192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов’язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов’язання і його виконання є національна валюта України – гривня.

Отже в даному випадку в рішенні суду слід зазначати суму боргу із конвертацією в гривню,  незалежно від того,  в якій валюті  було визначено  зобов’язання, тому у зобов’язаннях сторони яких не мають ліцензії НБУ стягнення за рішенням суду буде проводитись у гривні.

Що стосується кредитного договору, стороною якого є банк або інша фінансова установа, яка має ліцензію НБУ, то слід звернути увагу на те, що відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справи «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012, зазначено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Разом із тим відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009, зазначено, що у разі  пред’явлення  позову про стягнення  грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Тобто,  єдиного підходу до вирішення справ щодо валюти стягнення заборгованості за участю банків (фінансових установ) немає, що звісно призводить до труднощів при розгляді подібних справ. При цьому узагальнення судової практики щодо розгляду справ по кредитним справам зазначає, що в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню слід зазначати в цій валюті, з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну грошову одиницю на день здійснення платежу. На сьогоднішній день таку позицію займає Європейський суд з прав людини, практика якого є обов’язковою, однак вирішальної позиції по даній категорії справ національними судами ще не вироблено і тому стягнення проводяться і в національній валюті, і в іноземній валюті із конвертацією в гривню, і  просто в іноземній валюті, а тому дане питання потребує узгодження.

Телефонуйте прямо зараз і вам буде надано кваліфіковану юридичну допомогу. Не зволікайте!