Дело «Мута против Украины»

К нашей адвокатской компании обратился отец 11 летнего мальчика, Виктор Мута с просьбой о помощи в его многолетнем деле. Его сыну причинили тяжкие телесные повреждения повлекшие утрату зрения на 30%. В Украине Виктор Мута не мог более 8-ми лет добиться справедливости.

Адвокатом Бордуновой Надеждой по согласованию с клиентом  было принято решение обратиться в Европейский суд по правам человека, и поставлена задача выиграть это дело в суде.

В результате юридически правильных действий адвокатом нашей адвокатской компании  дело в Европейском суде было выиграно.   Европейский суд признал нарушение ст.3 Конвенции и обязал Украину выплатить справедливую сатисфакцию в размере …….

7500 (сем пятьсот тысяч евро) в течении трех месяцев.

Дело № 37246/06  «Мута против Украины» стало одним из резонансных дел против Украины  приводимое в пример юристами и используемо судами в качестве практики

СМИ о деле  «Мута против Украины»

РАДА ЄВРОПИ

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

 РІШЕННЯ

Справа «Мута проти України»

(Заява N 37246/06)

 31 липня 2012 року

 Стислий виклад.

 20 червня 2000 року Свердловська районна лікарня повідомила Свердловський МВ УМВС України в Луганській області (далі — Свердловський МВ) про завдання 14 червня 2000 року заявнику тілесних ушкоджень третьою особою. Того ж дня батько заявника поскаржився до Свердловського МВ УМВС України в Луганській області на завдання його сину тілесних ушкоджень.

24 червня 2000 року Свердловський МВ відмовив в порушенні кримінальної справи.

10 липня 2000 року батько заявника вдруге звернувся до Свердловського МВ із заявою про порушення кримінальної справи щодо К.

13 липня 2000 року слідчим Свердловського МВ було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю доказів, але 21 серпня 2000 року прокурор прокуратури міста Свердловська Луганської області скасував цю постанову і повернув справу до Свердловського МВ для проведення додаткової перевірки.

30 жовтня 2000 року було порушено кримінальну справу щодо К. за умисне завдання заявнику тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Наступного дня батька малолітнього заявника було визнано потерпілим у вчиненому злочині.

У подальшому кримінальне провадження на сім місяців було зупинено до встановлення суб’єкта злочину.

25 червня 2001 року досудове слідство щодо К. було закінчено, а справу передано до Свердловського міського суду для призначення примусових заходів виховного характеру щодо К., у зв’язку з недосягненням останнім віку з якого настає кримінальна відповідальність.

Після неодноразового повернення справи на додаткове досудове розслідування до Свердловського МВ, справу було передано до слідчого відділу Краснодонського РВ УМВС України в Луганській області.

9 жовтня 2008 року Краснодонським міськрайонним судом Луганської області було ухвалено рішення в справі — К. було визнано винним у вчиненні злочину та звільнено від відбування покарання з випробуванням.

23 грудня 2008 року апеляційним судом Луганської області було закрито провадження в справі у зв’язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

26 квітня 2011 року після розгляду цивільного позову заявника та його батька до К. про відшкодування завданої шкоди Свердловським міським судом заявнику було присуджено 15000 грн. відшкодування матеріальної шкоди та його батьку 15067,16 грн. відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

До Європейського суду з прав людини (далі — Європейський суд) заявник скаржився за статтями 3, 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) на неефективність розслідування його скарг на погане поводження та надмірну тривалість кримінального провадження у справі. Заявник також подавав інші скарги заКонвенцією.

З огляду на обставини справи, а саме, неодноразове повернення справи на додаткове розслідування, значні періоди бездіяльності державних органів щодо розгляду справи та затягування досудового розслідування та судового розгляду, що були визнані самими державними органами, загальну тривалість провадження в справі, що призвела до закінчення строку притягнення до кримінальної відповідальності, Європейський суд встановив порушення статті 3 Конвенції в її процесуальному аспекті в зв’язку з відсутністю ефективного розслідування за скаргою заявника на погане поводження.

РОЗГЛЯНУВШИ СПРАВУ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД ОДНОГОЛОСНО

«1. Оголошує скаргу за статтею 3 Конвенції щодо неефективного розслідування прийнятною, а решту скарг у заяві — неприйнятними.

2. Постановляє, що мало місце порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції.

3. Постановляє, що

(a) упродовж трьох місяців з дня, коли це рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має сплатити заявникові 7500 (сім тисяч п’ятсот євро) відшкодування моральної шкоди разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись; ця сума має бути конвертована в українські гривні за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.».